“Літак”, “Вокзал”, “Арлекіно” та інші: втрачені кінотеатри нашого міста

Сучасні кінотеатри міста Лева, мабуть, навряд чи можна було б порівнювати зі старими кінотеатрами дорадянського та радянського періоду. Задовго до приходу “совєтів” до влади у Львові працювало понад десяток перших кінозалів, а з приходом радянської влади їх кількість значно зросла, пише сайт lviv-trend.in.ua.  

З розвитком кіно і з розумінням значного впливу кінематографу на суспільство “совєти” взялися за масове відкриття кінотеатрів в українських містах. За радянський період у Львові з’явилося ще більше кінозалів, серед яких деякі збереглися до сьогодні, а деякі так і залишилися в минулому. Пропонуємо львів’янам здійснити кінематографічний екскурс в минуле та довідатися, якими були радянські кінотеатри у Львові – ті, що стали забутими сьогодні.  

Кінотеатр “Літак” 

4

Історії появи та занепаду легендарного львівського кінотеатру “Літак” редакція нашого сайту присвятила цілий окремий матеріал. Незвична авіаційна споруда з’явилася на території парку “Боднарівка”, що на перетині вулиць Стрийської та Наукової, у 1972-му році. Для тогочасних мешканців Львова, здебільшого, дітей, це був звичайнісінький кінотеатр, облаштований на борту літака, однак для знавців і, скажімо, “дорослих”, свідомих людей, цей кінотеатр був свідченням і нагадуванням про жахливу помилку авіаконструкторів, яким не вдалося зробити одну з моделей літака (а саме АН-10) надійною для авіаційних перевезень людей.  

Списаний з обліку і виведений з експлуатації літак (таких в Україні було ще сім) переобладнали у Львові, облаштувавши тут кінотеатр. Дитячий кінотеатр на 50 місць працював у вихідні дні і показував стрічки, здебільшого, лише найменшим глядачам. Згодом кінотеатр показував фільми і для дорослих глядачів.  

Кінотеатр “Літак” втратили тоді, коли тут трапилася пожежа вже в дев’яностих роках. Після цього повітряне судно демонтували, аби його не розікрали ласі до легкої наживи львів’яни, а на місці кінотеатру взялися споруджувати церкву. 

Кінотеатр “Вокзал” 

1

Радянська влада, схоже, мала намір впливати через кінематограф на суспільство абсолютно всюди, тож і Головний залізничний вокзал міста Львова не оминуло те, що й тут облаштували кінозал для перегляду стрічок. На другому поверсі будівлі залізничного вокзалу у 1951-му році розгорнули діяльність невеликого кінотеатру. 

Всього у залізничному кінотеатрі могло вміститися 144 глядача, а в день тут показували не більше п’яти стрічок. Загалом, ідея була непоганою, адже подорожуючі мали змогу цікаво провести час, очікуючи на свій потяг. Хоч “асортимент” кінофільмів і не був великим, та це було куди краще, аніж очікувати на поїзд, просто сидячи в залі очікування.  

Згодом кінотеатр дещо збільшили і з 1966-го року тут могло розміститися 183 глядачі. Збільшилась відтоді і кількість кінопоказів на день – відтоді тут демонстрували до семи стрічок. Того ж року кінотеатр перебував майже місяць в ремонті, однак це не завадило виконати річний план. Є відомості, що за 1989-й рік кінотеатр відвідало понад 110 тисяч глядачів. 

Відтоді більше відомостей про цей кінотеатр немає. Попри виконання плану і непогану репутацію, кінотеатр припинив свою роботу назавжди.  

Кінотеатр “Аполло” 

4
Фотографії Старого Львова

Далеко не кожному львів’янину відомо те, що на початку двадцятого століття у приміщенні Львівської національної філармонії, що на вулиці Чайковського, 7, працював кінотеатр з назвою “Аполло”. Створено кінотеатр було у 1911-му році з ініціативи Галицького музичного товариства. 

Товариство заснувало далеко не простий кінозал для звичайних містян – о, ні, на відміну від багатьох інших львівських кінотеатрів, кінотеатр “Аполло” вважався дорогим та елітним закладом культури. Пересічні містяни навряд чи могли б завітати сюди, щоб переглянути фільм і культурно розважитись. Крім того, в цьому закладі показували виключно прем’єрні покази стрічок, що міг собі дозволити далеко не кожен львівський кінотеатр. Та що там казати – ціни на квитки в цей кінотеатр стояли нарівні з цінами на квитки в театри. 

Вершина популярності та розквіту кінотеатру “Аполло” припав на тридцяті роки минулого століття, коли значно поповнилася афіша стрічок. Тоді вже показували не тільки німі фільми – почали з’являтися перші звукові стрічки, які спричинили ажіотаж у суспільстві.  

Як не дивно, з приходом війни на наші землі кінотеатр “Аполло” став одним із небагатьох, що зберегли своє функціональне призначення. Щоправда, репертуар стрічок помінявся кардинально – якщо колись львівська еліта тут могли подивитися європейські новинки кінематографу, то з приходом “совєтів” тут взялися демонструвати цілковиту радянщину.  

Серед відомих радянських стрічок, які з того часу взялися показувати львів’янам, були “Чапаев”, “Щорс”, “Дети капитана Гранта”, “Ленин в 1918 году”, “Великий гражданин” та інші.  

В часи німецької окупації кінотеатр повністю припинив свою роботу.  

Кінотеатр “Арлекіно” 

2

1946-го року у Львові з’явився ще один кінотеатр, що розмістився в приміщенні будинку на вулиці Городоцькій, 295. До цього тут діяв Народний дім Сигнівки, який вирішили перетворити в кінотеатр “Метал”. 

В стінах новоствореного кінотеатру показували по два кіносеанси на день для 150 глядачів. Згодом місткість кінотеатру збільшилася до 200 глядачів. Збільшилися і потужності кінотеатру – аналогічні відділення відкрилися у Рудному та в Скнилові. В дев’яностих роках тут демонстрували по шість стрічок на день. Однак і в радянські, і в пострадянські часи фільми були не надто касовими, тому його закрили назавжди.  

Кінотеатр “Супутник” 

2

У сорокових роках минулого століття у Львові запрацював кінотеатр імені Михайла Коцюбинського. Його більше знають за іншими назвами – за декілька років після відкриття це був кінотеатр з популярною в радянський час назвою “Супутник”, ще згодом, вже в дев’яностих роках, кінотеатр перейменували на “Стрілець”. 

З історії цього кінотеатру мало-що відомо, окрім зміни назв. В сучасному Львові про такий кінотеатр навряд чи знають, адже тут вже тривалий час не проводяться кінопокази, хоч екран і зберігся. З 2000-х років у стінах приміщення діяв нічний клуб “Далі”, який також невдовзі занепав. З 2015-го року заклад реорганізували і перетворили на комунальний заклад – “Культурно-мистецький центр “Супутник”, на базі якого відбуваються різноманітні культурні мистецькі події, творчі вечори, симпозіуми тощо. 

Кінотеатр “Галичина” 

4

Наступний “кінотеатр минулого”, який вже відійшов у забуття, це кінотеатр “Галичина”, один з найбільших закладів для перегляду кіно в радянський період. “Галичину” було засновано спершу як “Жовтень” у 1978-му році. І це був не просто заклад культури, для його відкриття було спеціально зведено архітектурну споруду, над проєктом якої працювала відома фахівчиня Людмила Нівіна. Розташувався кінотеатр на вулиці Любінській, 93. 

Історичні довідки свідчать про те, що кінотеатр “Галичина” справедливо вважали одним з найбільш комфортабельних у Західній Україні того часу. До того ж, він був найбільш широкомасштабним. Історія каже, що один сеанс тут могло переглянути вісім сотень глядачів.  

Згодом назва в закладу змінилася на “Галичину”. З 1992-го року будівлею кінотеатру користувалися львівські територіальні громади, які часто саме тут влаштовували різноманітні масштабні культурні заходи. У 2000-ті роки будівля перейшла у приватну власність, тут влаштували радіоринок, а в 2013-му році її цілковито знесли, задумавши збудувати на цьому місці черговий торгово-розважальний центр. Згодом з’явилося нове зацікавлення до цієї земельної ділянки і один з місцевих бізнесменів заявив про намір звести тут житлову багатоповерхівку.  

Кінотеатр “Україна” 

2

Наприкінці дев’ятнадцятого століття на перетині вулиці Шевченка та площі Галицької постала велична будівля Галицького акційного іпотечного банку. Хто б з сучасників міг подумати. Для чого було створено такий будинок? Зараз він рясніє філіями різноманітних сучасних банків, звичайними магазинами, однак колись будинок виконував дещо інше призначення.  

На Різдво 1936-го року у приміщенні-прибудові до саме цієї будівлі створили кінотеатр з гучною назвою “Європа”. Здавалося, що прибудова не стане належним місцем для облаштування кінозалу, однак на диво там вдалося створити досить потужний заклад для перегляду стрічок, який вважався одним з найкомфортніших та найсучасніших за тогочасними мірками. До того ж, він, як і попередній, про який ми розказали вище, був досить великим і вміщував близько семисот глядачів одночасно.  

Назва “Україна” з’явилася у цього кінотеатру вже під кінець існування. В часи німецької окупації його перейменували на “Кріпо”, в радянську добу прозвали кінотеатром імені Леніна, і тільки після завершення Другої світової війни заклад перейменували на “Україну”. І назва, і функціональне призначення кінотеатру зберігалися до здобуття Україною незалежності. 

Кінотеатр “Україна” можна справедливо назвати одним з найпопулярніших у Львові. Крім вигідного місцерозташування, кінотеатр “брав” глядачів ще й доволі хорошим “асортиментом” кінострічок, які тут показували. Тут, зокрема, львівський глядач мав змогу перегляну тільки відібрані, найкращі та найновіші фільми. Проте головною “родзинкою” цього кінотеатру було навіть не це, а наявність власного джазового оркестру з п’ятнадцяти людей, які виконували музику у фойє. При кінотеатрі діяв непоганий буфет, де можна було смачно поживитися, особливо якщо глядач прийшов сюди подивитися не одну стрічку – ще б пак, адже за день тут відбувалося до восьми сеансів.  

В часи незалежності у Львові з’явилися куди більш потужні кінотеатри, що буквально “витіснили” заклад, тому він проіснував недовго і в 2006-му році його діяльність повністю припинилася. 2007-го року заклад перейменували у “Галицький центр кіномистецтв”, а частину приміщення здали під оренду для новоствореної кав’ярні. В місцевої влади та львівських активістів були досить амбітні наміри реконструювати кінотеатр, однак ці плани так і не були втілені в життя – за декілька років сам кінозал повністю демонтували. 

Кінотеатр “Львів” 

1

Наостанок згадаємо про найбільш знаковий львівський кінотеатр в радянський період – кінотеатр “Львів”, відкритий у 1960-му році на базі павільйону важкої промисловості зі Східних торгів. Цей рік можна вважати знаковим не тільки для нашого міста, а й для всієї країни, адже саме у Львові тоді відкрився перший широкоформатний кінотеатр в України. Тут тодішній львівський глядач міг з великою насолодою подивитися стрічку на потужному екрані та з хорошим стереозвуком. 

Приміщення було досить великим і одночасно місткість кількості глядачів сягали понад 750 осіб. Досить вражаюче, чи не так? Працював кінотеатр впродовж цілого року, пропонуючи своїм відвідувачам до семи кіносеансів на день.  

Зі здобуттям Україною незалежності кінотеатр зберігав свою репутацію і популярність серед львів’ян. У 2012-му році кінотеатр відрізнявся від всіх інших місцевих закладів тим, що тут діяли дуже лояльні ціни. Наприклад, за один кіносеанс глядач платив всього 15 гривень. Цікаво, що навіть з відходом “совєтів” у залі збереглися старі радянські автомати, що було своєрідною “фішкою” цього кінотеатру.  

Трохи згодом, у 2019-му році, кінотеатр віддали у власність міського Палацу мистецтв. В планах була реконструкція приміщення, переобладнання частини будівлі під музей Шевченка та облаштування сучасного кінозалу на першому поверсі.   

Comments

.,.,.,.