“Захар Беркут”: Чи стоїть українське кіно на рівні з голлівудським?

Один із найдорожчих фільмів в історії української кінематографії за часів незалежності вийшов на великі екрани ще з 10 жовтня. Вже за перші вихідні стрічка зібрала 13,2 мільйона гривень. А переглянуло за перший вікенд історичний екшн майже 150 тисяч українців, пише lviv-trend.in.ua.

Через кілька днів після прем’єри Інтернет вибухнув коментарями українських кінокритиків: одні були вкрай вражені шедевральною грою акторів та голлівудською картинкою, а інші зганьбили кінострічку через перероблений сюжет і невдалу копію на легендарну повість.

“На колір і смак товариш не всяк”, – як то кажуть. Але давайте розбиратися: чи дійсно фільм – жалісна копія Франкової п’єси, чи все-таки – якісна українська кінострічка на голлівудському рівні?

Про фільм

н

Українсько-американська версія фільму “Захар Беркут” – це вже 2 екранізація історичної повісті українського письменника Івана Франка. Вперше стрічку за мотивами цього твору зняли 1971 року. Режисером фільму був Леонід Осика.

Режисерами нової версії “Захара Беркута” стали Ахтем Сеітаблаєв та Джон Вінн.

Автори сеценарію: Ярослав Войцешек і Річард Ронат. 

Продюсери: Єгор Олесов, Джефф Райс, Юрій Карновський та Раджа Коллінз.

В головних ролях: Роберт Патрік (Захар Беркут) – американський актор; герой фільмів “Термінатор-2: Судний день”; Алекс МакНіккол (Максим Беркут) , Томмі Фленаган (Тугар Вовк), Поппі Дрейтон ( Мирослава), Цегмід Церенболд (Бурунда), Андрій Ісаєнко (Петро), Олег Волощенко (Гард), Єржан Нуримбет (Марке), Аліна Коваленко (Росана), Рокі Маєрс (Іван Беркут), Віктор Жданов (Хорун), Олівер Тревена (Богун), Марина Кошкіна (Устя), Аян Отепберген (Нергуй), Елісон Дуді (Рада Беркут), Дуалет Абдігапаров (Кунг), Станіслав Лозовський (Сокіл), Олег Стефан (Левко).

Усі головні ролі дісталися голлівудським акторам. Українці ж у стрічці є, проте займають вони там другорядне місце, не так часто з’являючись в кадрі. Хотілося б бачити співвітчизників на екрані частіше.

Кінострічку для міжнародного прокату знімали англійською мовою. 

Сюжет

т

Кінокартина знята за мотивами повісті “Захар Беркут” Івана Франка, проте з деякими змінами.
В основі сюжету лежать історичні події 1241 року. Українське село Тухля, що у Карпатах, намагається протистояти монгольській навалі. Захар Беркут, місцевий старійшина, закликає об”єднатися всім карпатським громадам, аби протистояти спільній загрозі. Але боярин Тугарин-Вовк сам хоче бути правителем краю і не хоче мати спільну справу зі смердами.

Але одного разу на полюванні син Захара Беркута Максим рятує від ведмедя дочку Тугарина-Вовка Мирославу. Вона закохується у свого рятівника, і відтоді політичні плани боярина руйнуються.
Мирославі доводить обирати: рідний батько чи коханий Максим.

Повість “Захар Беркут” вперше була опублікована у 1883 році. Іван Франко в ній описує не так історичні події 13 століття, як власні фантазії та утопії. В творі часто зустрічаються описи характерів та картини насильництва: бійки, полювання.

Бюджет кінострічки    

т

Перевтілення Франкової повісті на фільм обійшлося режисерам в 4,5 мільйона доларів (а це 113,2 мільйона гривень!).

Цей фільм уже вважають найдорожчим за часів незалежності України та порівнюють “Захара Беркута” із американським телесеріалом “Гра Престолів”. 

Проєкт цієї кінострічки визначили одним із переможців 9-го конкурсного відбору Держікіно. Вони отримали державну фінансову допомогу розміром 30 мільйонів гривень.

По кінокартині видно, що знімали справді з розмахом. Якісні декорації, голлівудські актори, продумані костюми, додаткові візуальні ефекти, постановка – у кінцевому варіанті все створює вау-ефект.

Коли і де проходили зйомки фільму?

Акторська команда цього фільму була досить широка: Україна, США, Казахстан, Великобританія, Монголія. І все для того, аби зробити українську кінострічку максимально якісною та яскравою.
Зйомки проходили минулого року влітку на Закарпатті біля Синевирської Поляни та біля Києва. Знімали біля відомого озера Синевир, були і в селі Тухля, про яке йдеться у повісті. Команда довго підбирала ідеальні локації та спеціально створювала декорації.

Зйомки тривали в загальному 50 днів. 24 із них – вночі. 

Для сцен з битвами наймали казахських каскадерів з команди “Номад”. Ця команда уже знімалась не в одному фільму з боями на конях. Українські каскадери дали відмінну оцінку їхній роботі, зокрема, роботі з тваринами.

Костюми та прикраси

Костюми та прикраси для  усіх акторів ручної роботи. Всі вони в одному екземпляри і ні в якому магазині такого не знайдеш. Ковалі, шевці, ювеліри працювали над створенням 300 образів Вручну робили навіть гудзики!  

Плюси та мінуси кінокартини:

  • Із плюсів: наявність батальних сцен, правдоподібні бої (на шаблях та сокирах), чудове зображення кінних битв із охопленням до 70 вершників у одному кадрі), відмінна лірична лінія, прекрасна гра акторів, вдало підібраний саундтрек (поєднання електронної та симфонічної музики), вражаючі якісні пейзажі.
  • Із мінусів: багато сцен фільму знято у темряві, багато ночі, вогню, мало яскравих світлих фарб.

Feetback

Хронометраж фільму 132 хвилини. Комусь така тривалість до душі, адже за цей час можна повністю насолодитися сюжетом, побачити все у деталях. А дехто вважає фільм затягнутим і в деяких моментах нудним, мовляв,на місці режисерів, можна було б скоротити і фільм, і бюджет.

Також глядачам різав око двоголовий орел – головний символ монголів. Кажуть, що зараз це викликає сильні асоціації із Російською федерацією.

Не зважаючи на різні нюанси, українці високо оцінили нову версію “Захара Беркута” і поставили його в ряд з голлівудськими фільмами. Не дивно, адже актори, бюджет та рівень були дійсно голлівудськими. 
Перша екранізація дещо відрізнялась від повісті, упускаючи одні та дописуючи інші факти. Друга екранізація 2019 року ще більше відрізняється і від оригінального твору, і від попередньо знятого фільму, більш відображаючи сьогодення. Історична основа є, правда, теж дещо змінена. Але це не страшно.

Художні факти з’являються при зйомці будь-якого фільму на основі книжки, тим більше, що сценарій до нового “Захара Беркута” писався не українцями, а іншими людьми, які мають кінематографічний досвід та спираються на те, що гарно виглядатиме на екрані. Проте, чесно кажучи, стає страшно, що кожного разу суть віддаляється від оригіналу, і відповідно – від України.

Comments

.,.,.,.