Кароль Ліпіньський: львів’янин, який грав на одній скрипці з дияволом

З музичним інструментом відомого львівського скрипаля та віолончеліста Кароля Ліпіньського пов’язаний цікавий епізод. За легендою, йому подарував свою скрипку відомий італійський скрипаль Сальвіні. Здавалося б, нічого особливого, однак Сальвіні ця скрипка дісталася від Джузеппе Тартіні, який уклав угоду із самим володарем темного потойбіччя – дияволом. Цей магічний інструмент потім ще довго звучав у стінах львівських та світових закладів культури.

Вірити в це чи ні – справа кожного, однак така таємничість підвищує зацікавленість особою Кароля Ліпіньського – одного з найвидатніших скрипалів-віртуозів, людини, чиї музичні дуелі з Нікколо Паганіні в першій половині ХІХ століття захоплювали всю Європу. Про його життєвий і творчий шлях далі на lviv-trend.in.ua.

Ранній успіх

Народився Кароль 30 жовтня 1790 року в місті Радинь-Підляський, що в Східній Польщі. Оскільки його батько Фелікс Ліпіньський був скрипалем, керівником хорової капели при дворі Потоцьких, то музичні здібності Кароля проявилися в дуже ранньому віці. Ще до 10-ти років хлопець опанував скрипку досконало. Через деякий час він зацікавився віолончеллю, на ній вчився грати самостійно.

У 1799 році Ліпіньські переїхали до Львова й відразу ж поринули в тутешнє музичне життя. Фелікс почав працювати диригентом у театрі Адама Стаженського, а Кароль – скрипалем у тому ж театрі. У 22-річному віці Ліпіньський став його першою скрипкою, а у свої 25 – музичним директором і диригентом.

Початок гастролей та важлива зустріч

Коли Львів вдалося остаточно підкорити, Кароль поїхав до Варшави. Тут у нього зав’язалися нові музичні знайомства, а крім того, він дізнався особливості оперного мистецтва. Наступною його зупинкою став Відень. У 1814 році Кароль познайомився з видатним скрипалем-німцем Людвігом Шпором. Людвіг справив на Кароля великий вплив, у цей час Ліпіньський вирішив відійти від театральної діяльності та зосередитися на грі на скрипці. У Львові в 1814–1817 роках, поміж гастролями, Кароль створив свої найвідоміші твори.

Концерти в Мілані, Венеції, Падуї та інших італійських містах проходили з величезним успіхом. Однак під час свого турне Ліпіньський мріяв почути Нікколо Паганіні – італійського скрипаля-віртуоза, композитора й гітариста.

Нікколо Паганіні

У 1818 році Кароль таки познайомився з Нікколо під час концерту Паганіні в італійському місті П’яченца. Кароль був єдиним у залі, хто аплодував маестро стоячи. Цим він і привернув увагу Паганіні. Нікколо запросив Кароля за куліси, де запропонував йому зіграти. Італієць був вражений майстерністю львівського скрипаля, відтоді вони бачилися ледь не щодня.

У тому ж 1818 році Кароль і Нікколо виступили разом у П’яченці. Цей концерт потім називали дуеллю видатних скрипалів. Ім’я Нікколо було відоме всім, як і ім’я Кароля: він успішно виступав по європейських столицях, відіграв концерт перед королями в Лондоні, його визнали почесним громадянином у Відні та Парижі. Ще довгий час точилася дискусія, хто ж із двох скрипалів кращий.

До слова, Кароль був першим європейцем, який виконав пісню «Їхав козак за Дунай», це сталося в Парижі.

Магічна скрипка

У 1818 році стався пік визнання Ліпіньського, коли Сальвіні подарував Каролю власну скрипку Страдіварі. Сам Кароль розповідав, що сталося це, коли Сальвіні запросив його до себе, аби насолодитися грою скрипаля в тиші. Коли він вже був готовий грати, Сальвіні зупинив його і попросив дати свою скрипку. Тоді Сальвіні схопив інструмент за гриф і вдарив ним об стіл. Скрипка розлетілася на друзки, після чого Сальвіні пішов до футляра, витяг звідти свою скрипку й запропонував спробувати грати на ній.

Ця подарована скрипка була однією з найвідоміших у світі. Її виготовив видатний італійський майстер Антоніо Страдіварі в 1715 році. Перед тим, як її отримав Сальвіні, скрипка належала його вчителю – італійському скрипалю та композитору Джузеппе Тартіні. Один із найвідоміших творів Тартіні – Devil’s Trill Sonata. Саме з цією композицією пов’язана легенда про чорта.

Антоніо Страдіварі 

Тартіні начебто не міг придумати кінцівку до сонати, тоді йому уві сні з’явився диявол і запропонував допомогти в обмін на душу. Скрипаль погодився на пропозицію, і диявол зіграв на його скрипці дивовижний за звучанням кінець твору, після чого Тартіні записав мелодію.

Джузеппе Тартіні

Ліпіньський грав на цій скрипці до останніх своїх днів. Після його смерті скрипку викупив один із американських колекціонерів, а у 2008 році колекціонер позичив її філармонії американського міста Мілвокі.

Активні концерти

У 1819–1824 роках Кароль періодично виступав у Києві. У 1823-му дав концерт із польською композиторкою та однією з перших професійних піаністок XIX століття Марією Шимановською. Також Ліпіньський виступав у Берліні, Кракові, Познані, Вроцлаві, Ліпську, Вільнюсі, Кам’янці-Подільському, Одесі, Кременці.

У 1829 році Кароль виступив зі своїм основним конкурентом і водночас другом та прикладом для наслідування Паганіні у Варшаві, під час коронації імператора Миколи І. Однак постійні суперечки в пресі, хто ж із цих двох більш вправний, спричинили розлом у їхній дружбі.

У 1835 році Кароль виступив у Парижі, Лондоні та Манчестері. У 1839-му працював концертмейстером дрезденського оркестру. Тут він навчав геніального українського скрипаля Артема, який був кріпаком і потім став прототипом Тараса у Шевченковій повісті «Музикант». Крім того, у Дрездені Кароль налагодив стосунки з видатними тогочасними музикантами.

Він неодноразово виступав разом з угорським піаністом і диригентом Ференцом Лістом. Захоплювався Каролем польський піаніст і композитор французького походження Фредерік Шопен. Якось маестро допоміг Каролю організувати концерт. Його прихильниками були й одіозний німецький композитор, диригент Ріхард Вагнер та композитор-романтик, диригент Роберт Шуман. Останній присвятив Каролю свій твір «Карнавал».

Кароль Ліпіньський

У 1846 році відбулася остання артистична подорож скрипаля – до Києва. Після цього його активні виступи припинилися через розвиток ревматизму.

Останні дні

У 1845 році музикант придбав маєток у селі Вірлів на Зборівщині, де колись жили його предки. Тут відкрив однокласну дитячу музичну школу, де навчали українською. Постійно дбав про забезпечення школи всіма необхідними музичними інструментами та матеріалами для навчання, уроки скрипкової гри проводив сам.

Займався Ліпіньський і книговидавництвом та збором народних пісень. Він долучився до укладання збірника етнографічних творів «Пісні польські і руські галицького люду», який видали у Львові в 1833 році. 76 композицій із цього збірника – українські: 3 обрядові, 1 історична, а решта – романсово-ліричні та коломийки.

У 1846 році Кароль зустрівся з Тарасом Шевченком у Почаївській лаврі. Кобзаря так захопила творчість скрипаля, що він написав про нього в російськомовній повісті «Близнецы».

Кароль помер 16 грудня 1861 року в селі Вірлів через астму. Його маєток продали, а виручені кошти, згідно з заповітом, спрямували на створення фонду, що мав виплачувати стипендії для юних музикантів, аби вони могли навчатися в найбільших європейських містах. Фонд закрили на початку Першої світової війни.

Поховали скрипаля в родинному склепі на старому католицькому цвинтарі у Вірлові, біля церкви Святого Михаїла. Із часом церкву зруйнували, а на місці склепу залишився лише пагорб.

Comments

.,.,.,.