Людвік Марек, або людина, яка формувала музичні вподобання львів’ян

Його ім’я відоме лише у вузькому музичному науковому колі, а от пересічні громадяни навіть не здогадуються, який внесок у музичне життя Львова зробила ця людина. Справжній віртуоз, піаніст, композитор, засновник приватної музичної школи, педагог, організатор, науковець і, зрештою, людина, яка формувала музичні смаки львів’ян у ХІХ столітті. Він підтримував тісні зв’язки з провідними європейськими музикантами та був митцем, чиї твори друкували у видавництвах найбільших у той час мистецьких центрів. Усе це про Людвіка Марека – пригаслу зірку прекрасних часів. Далі на lviv-trend.in.ua.

Ранній дебют

Людвік народився у 1837 році в Тернополі в сім’ї чеського музиканта, який з 1840-х років володів та керував музичною школою, був визнаний у фахових колах та належав до Галицького музичного товариства.

Дитинство та юність Людвіка припали на період панування на європейських сценах майстерних піаністів і композиторів. Найбільшими світилами серед них вважалися поляк Фредерік Шопен та угорець Ференц Ліст. Під керівництвом батька-педагога юний Людвік дуже рано заявив про себе на сцені: у 10 років він виступив у Львові, а в 13 виступав вже в супроводі симфонічного оркестру.

Навчався юнак у видатного українського композитора, концертуючого піаніста, диригента Кароля Мікулі (за національністю вірменин), а Мікулі навчався в самого Фредеріка Шопена. Фредерік довіряв Каролю редагування своїх творів, він був справжнім улюбленцем маестро. У відповідь на це Кароль створив у Львові цілий культ Шопена – як у концертному виконанні, так і в методах навчання.

Кароль Мікулі

Зробити це він міг дуже легко, бо майже 40 років працював керівником Галицького музичного товариства, був директором музичної школи та консерваторії при цьому товаристві, а потім ще й заснував у Львові школу фортепіанної гри. Під наставництвом Мікулі опанував майстерність гри і Людвік Марек.

Кар’єрний злет і нові наставники

Після того, як Марек проїхався з концертами по Польщі, Угорщині, Румунії та росії, у 1854 році він блискавично виступив у Львові. Після цього піаніста почали запрошувати на приватні музичні вечори львівської богеми.

Згодом Людвік почав і сам навчати гри на фортепіано в консерваторії Галицького музичного товариства. Тут він працював упродовж 1865–95 років. Приблизно в 1870 році Марек відкрив власну школу фортепіанної гри на вулиці Театральній, 10.

Переломною подією його життя стала змога навчатися у Ференца Ліста. Цю нагоду Марек, звісно, використав. У 1872 році він поїхав до німецького міста Веймар навчатися в славетного композитора. Вже того ж і наступного року він давав концерти по Німеччині й Австрії. У програмах Людвіка постійно звучали технічно складні твори Ліста.

Ференц Ліст

До формування Людвіка як професіонала долучився також німецький диригент, піаніст і композитор Ганс фон Бюлов. Він розповів Мареку секрети прочитання творів Людвіка ван Бетховена.

Розвиток школи

Після повернення до Львова прогресивний музикант для викладання у своїй приватній школі (де навчали, крім гри на фортепіано, ще співу і сценічної майстерності) спеціально здобув концесію (право на фахове викладання). У школі навчали талановиті педагоги, під час викладання вони опиралися на манеру виконання Ференца Ліста – улюбленого маестро Марека.

Школа була дуже популярною, вона проклала дорогу в успішне майбутнє багатьом музичним зіркам, а деякі випускники потім навчалися в самого Ліста. Водночас були у школі і суперечності. Справа в тому, що затятий прихильник Ліста Марек часто не міг дійти згоди з шопеністом Каролем Мікулі. Тому, Львів поділився на два умовні табори – лістіанців та шопеністів.

Дві центральні музичні особи тогочасного Львова так і не досягли згоди: існували надто великі розбіжності в їхніх переконаннях. Однак треба зауважити, що сам Марек у кількох своїх наукових роботах визнав можливий синтез лістівської та шопенівської шкіл.

У своїй школі Людвік продавав та давав у оренду фортепіано і роялі. Він зміг налагодити співпрацю з провідними світовими виробниками, а його склади з інструментами знаходилися на вулиці Коперника, 3, та площі Івана Підкови.

Інша діяльність

У Львові Марек займався не лише педагогічною діяльністю. Він також проводив інтенсивну й водночас успішну гастрольно-виконавську практику, працював композитором, організатором музичних подій, встигав займатися і наукою.

Марек перебував на посаді артистичного директора чоловічого музичного товариства «Гармонія». У 1877 році він зініціював створення безкоштовних інструментальних класів для дітей із сімей з різними достатками та хлопчиків-підлітків із сиротинців. При «Гармонії» функціонував духовий оркестр, що постійно брав участь у різноманітних урочистостях, влаштовував свої виступи у львівських парках та місцевих площах. Програми оркестру передбачали і благодійні творчі акції, і тематичні концерти, присвячені ювілеям видатних композиторів тощо. До виступів іноді долучався і сам маестро.

Оркестр товариства “Гармонія”

Що цікаво, у ті часи у Львові ще не було філармоній як концертних установ, тож гастрольні виступи іноземних піаністів організовували хіба що самостійно місцеві музиканти. Вони брали на себе все адміністрування. Марек завдяки своєму авторитету та особистим контактам запросив до Львова піаністів Ганса фон Бюлова, Артура Рубінштайна, Карла Таузіга, скрипаля Генрика Венявського, співака Владислава Мєржвінського та ще чимало відомих виконавців. Гастролерів зазвичай Марек приймав прямо в себе вдома. Дім його родини став таким собі музично-мистецьким осередком Львова.

Як і майже всі концертуючі піаністи того часу, Марек пробував себе і в композиції, зазвичай – для фортепіано. Це йому добре вдавалося, оскільки твори Людвіка друкували не лише у Львові, а й Лондоні, Гамбургу, Берліні, Відні, Парижі, Лейпцігу… Їх зберегли у приватних збірках та бібліотеках музичних навчальних закладів. Уваги заслуговують посвяти деяких із цих композицій, як-от посвята княгині Віндішграц, бессарабській принцесі Анет Ботесато, княгині Марцеліні Чарторийській, піаністці Кларі Шуман чи улюблениці Ліста Софі Ментер.

Смерть і забуття

Музикант помер у 1893 році, у віці 56 років. Причина – хворе серце. Похований на Личаківському кладовищі. Похорон віртуоза супроводжував оркестр товариства «Гармонія», попрощатися з цією повною заслуг людиною прийшло чимало людей.

Школою після смерті митця керувала його дружина Марія, а потім – дочка Марія, яка змогла побудувати успішну кар’єру оперної співачки. Пізніше школою орудувала учениця Людвіка, талановита піаністка та акомпаніаторка Гелена Оттавова. Тоді школа розміщувалася на Театральній, 16.

Школа Гелени Оттавової

Педагогічні напрацювання Людвіка врахували під час створення посібників для викладання в місцевій консерваторії, а його твори простежувалися в репертуарі піаністів ще впродовж 20-ти років. А от після приходу радянської влади ім’я музиканта поступово почали забувати. Його роботи все частіше зникали з концертних програм, а згодом заросла і стежка до могили, стерся напис на надмогильній плиті.

І тільки скромний запис у цвинтарній книзі підтверджує поховання на полі № 13 того, хто у свій час формував музичну традицію Львова.

Comments

.,.,.,.