Він мав унікальний тембр, який поєднував в собі і контртенор, і баритон. Чудовий голос, неймовірна харизма, приємна зовнішність допомогли Василю Сліпаку стати оперною зіркою, розповідає сайт lviv-trend.in.ua. Але як зароджувалась слава артиста?
Юність Василя
Василь Сліпак народився 1974 року у Львові. Вже з дитинства хлопець проявляв неабияку зацікавленість до музики. Тож співати почав рано. Василю найбільш до душі припали пісні з родинних застіль. А у 6 років він заспівав пісню музичного колективу “Тріо Мареничів” “Тиша навкруги”.
Особливу підтримку Василю давав його старший брат Орест. Саме він відвів хлопця до львівської хорової капели “Дударик”. Василю було лише дев’ять. Завдяки хорошому наставнику Миколі Кацалу, юнак зміг сформувати свій музичний смак. Він виріс на творах українських композиторів — Дмитра Бортнянського, Максима Березовського, Миколи Леонтовича, Олександра Кощиця.
У складі “Дударика” Василь пробув понад десять років. Разом з ним він об’їздив пів світу та виступав на всесвітньовідомих сценах. Зокрема у Карнегі-голі, Соборі Паризької Богоматері, Варшавській філармонії тощо.
Згодом Василь Сліпак розпочав навчатись у Львівській консерваторії. У 1994 році співак став першим, хто виконав камерну кантату Олександра Козаренка для контртенора та інструментального ансамблю «П’єро мертвопетлює». Прем’єра відбулась у Львові. А саме на цьому концерті Василь зарекомендував себе як про виконавця сучасної музики.
Кар’єра у Європі
У 19 років Василь взяв участь у відомому музичному конкурсі в Клермон-Феррані у Франції, здобувши Гран-прі та Приз глядацьких симпатій. Після цього кар’єра співака стрімко почала розвиватись. Гастролей ставало дедалі більше. Він давав сольні концерти у Франції, Німеччині, Польщі. У 1997 році Сліпак пройшов конкурс та став артистом Паризької національної опери.
Василь вважав, що його місія знайомити європейців з українською культурою та класичною музикою. У його репертуарі були твори, які вперше почули за кордоном саме у виконанні Василя Сліпака. У 2008 році Василь розпочав сольний тур Європою.
Василь також володів сімома мовами й товаришував з голлівудськими акторами та режисерами.
Громадська позиція співака
Василь Сліпак протягом багатьох років жив за кордоном, йому двічі пропонували французьке громадянство, але він відмовлявся, бо ніколи не прагнув змінити рідний тризуб. У 2013 році, коли почалась Революція Гідності, Василь очолив волонтерський рух у Франції. Особисто він не міг прибути до Києва, адже мав підписаний контракт з оперою. Тож співак координував громадські акції та брав участь у мітингах у Франції.
У 2015 році Василь приїхав в Україну та пішов добровольцем на фронт. Побратими одразу дали співаку позивний “Міф”. Його було названо на честь Мефістофеля, героя улюбленої опери Василя. Прихильники та рідні співака були приємно вражені рішенням артиста взяти до рук зброю. Але Василь не раз зізнавався, що не міг залишитися у Парижі, доки в Україні війна. Свою кар’єру чоловік не покидав і продовжував виступати по всьому світу бувши вже військовим.
29 червня 2016 року Василь Сліпак загинув від кулі снайпера у Донецькій області. Він врятував життя своїм побратимам, адже прикрив їх собою. Співака поховали на Личаківському цвинтарі у рідному Львові. У 2017 році за наказом Президента України йому було надано звання “Герой України”(посмертно). У пам’ять про Василя Сліпака Національний Банк України ввів в обіг пам’ятну монету на його честь номіналом 2 гривні. А також видавництво “Фоліо” видало книжку Ірини Вовк “Василь Сліпак”.
