Початок XX століття став періодом активного розвитку культурного життя на Східній Галичині. Впродовж цього часу створювались колективи та зароджувались аматорські гуртки. Значну роль у появі театрів відіграло товариство “Просвіта”. У 1935 році при читальнях товариства нараховувалось понад 2000 гуртків. Також гуртки засновували при товариствах “Рідної школи”, спортивних товариствах “Сокіл” та “Луг”, пише lviv-trend.in.ua.
Перша поява аматорських театрів на заході України
У 1948 році у Коломиї вперше було засновано театральний осередок. Це був аматорський гурток створений з ініціативи Івана Озаркевича. Актори театру виступали на сценах Львова, Перемишля, Тернополя та в інших містечках. Репертуар був унікальний. Завдяки Івану Озаркевичу, який адаптував відомі п’єси Івана Котляревського “Наталка-Полтавка” та “Москаль-чарівник” до місцевих умов. Він переніс дію з Полтавщини на Покуття, мову героїв наблизив до покутської говірки, а також наповнив п’єсу місцевими піснями та традиціями.
Перша вистава викликала неабиякий фурор в українських та іноземних глядачів. Зокрема в австрійців, поляків, євреїв та чехів. Після успішної прем’єри Коломийський театр мав змогу щотижня виступати на сцені.
Театр української бесіди
“Руська бесіда” була товариством, яке влаштовувало літературні, музичні та танцювальні вечори, концерти, бали та забави, лекції й урочисті академії. Одним із завдань стала організація театру. Театр “Руської бесіди” відкрився 1864 року у Львові. Засновником став галицький суддя, політичний та культурний діяч Юліан Лаврівський. До 1914 року театр отримував фінансову допомогу від Галицького сейму.
Дебют відбувся на сцені Народного дому на вулиці Театральній. Першою виставою театру став твір Григорія-Квітки Основ’яненка “Маруся”. Протягом наступних місяців було поставлено 22 вистави. Серед них “Сватання на Гончарівці” Квітки-Основ’яненка, “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” І.Котляревського, “Назар Стодоля” Т.Шевченка, “Покійник Опанас” А.Янковського. З галицьких авторів п’єсу “Опікунство” Рудольфа Моха. Також у перекладах були вистави за творами польських та французьких письменників.
Після вдалих виступів у Львові театр гастролював у Коломиї, Станиславові, Чернівцях, Самборі та Перемишлі. Репертуар активно поновлювався новими творами іноземних авторів.
Загалом протягом усієї діяльності театр “Руської бесіди” ставив водевілі, мелодрами, оперети, перекладні п’єси західноєвропейських драматургів й українську побутову драму.
У 1924 році театр припинив свою роботу. Товариство “Руської бесіди” через брак коштів відмовилося від дальшої опіки над ним.
Театральне мистецтво на газетних шпальтах
У Львові протягом 1922-1925 років видавався спеціалізований театральний журнал “Театральне мистецтво”. За весь час діяльності журналу вийшло 35 випусків.
Редакція журналу намагалась у своїх матеріалах приділяти увагу театральному життю Галичини, різноманітним новинкам, діяльності професійних та аматорських гуртків. Часопис мав рубрики “В справі аматорських театрів”, “Біографія”, “Українська опера”, “Український театр за кордоном”, “Народне мистецтво”, “Новинки в театральній техніці”, “Некролог”, “Скандали на сцені”, “Репертуар дитячого театру” та “Хроніка”.
Аматорське мистецтво зробило вагомий внесок у майбутнє української культури. Попри певні перешкоди та заборони учасники театру продовжували виступати та детальніше знайомити українську та іноземну публіку з театральною діяльністю.
