Композитор Анджей Нікодемович

Цей відомий польський композитор написав велику кількість музичних творів, мав свій стиль виконання. Чоловік вижив у пеклі Другої світової, однак вимушений був покинути рідне місто, пише lviv-trend.in.ua. Мова йде про Анджея Нікодемовича

Дитинство

Анджей Нікодемович народився 2 січня 1925 р. у родині відомого архітектора, викладача Львівської Політехніки, Маряна Нікодемовича. У Анджея було двоє старших братів – Євгеніуш (згодом став професором медицини) та Олександра (здобув фах архітектора). У 1938 р. родина переїхала до нової триповерхової кам’яниці (будинок знаходився на сучасній вулиці Ген.Чупринки), яка була спроектована в стилі функціоналізму батьком Анджея.

У семирічному віці семи він почав здобувати приватну музичну освіту – навчався грі на фортепіано у піаністки Надії Біленької-Лавровської, а згодом у піаніста Романа Савицького. Навчання хлопця було перервано війною. Анджей у 1939 р. почав грати у костелі Кармеліток Босих. Грав на акордеоні, оскільки у храмі не було органу. Після того як у червні 1941 р. до міста увійшли німецькі війська, родина змушена була полишити свій будинок, оскільки в ньому розмістились офіцери гестапо.

Музична освіта

Не відомо як би склалась доля Нікодемовича, якби у роки війни керівник Інституту досліджень тифу та вірусів, професор Рудольф Вайгль не запропонував Анджею працевлаштування в Інституті – годувати вошей. Юнак не лише отримав шанс не потрапити до Німеччини на примусові роботи, а й одержував зарплату та продукти харчування.

В роки війни Нікодемович навчався у ремісничій та хімічній школах. Після того як у 1944 р. радянська влада повернулась до міста, Нікодемович почав вивчати хімію у Львівській Політехніці та паралельно вивчав музику у Львівській консерваторії. Оскільки подвійне навчання було забороненим, юнак вирішив сконцентруватися на музиці. 

Анджей Нікодемович

У 1948 р. влада дозволила родині Нікодемовичів повернутись до власної оселі. Анджей почав вивчати фортепіано у Тадеуша Маєрського. Він познайомився із своєю майбутньою дружиною – музикант отримав запалення внутрішнього вуха й купував ліки в аптеці, де працювала Казимира Грабовська. Він слухав багатьох музикантів, яких запрошували для концертів у Львові, наприклад Малкольма Фрейгера – чудового американського піаніста, Імре Унгара, Пітера Кетіна та інших виконавців.

1951 р. став доленосним для Нікодемовича. Здобувши диплом про вищу освіту він почав працювати у Львівській консерваторії спочатку завідувачем кафедри історії музики (з 1956 р. композицію, теорію музики та гра на фортепіано). У цьому ж році він одружився з Казимирою й у шлюбі народились двоє дітей – донька Малгожата та син Ян. Нікодемович створив музику до вистав Юліуша Словацького (“Мазепа і фантазії”), Станіслава Виспянського (“Веселе”), Габріели Запольської (“Чотири з них”), Станіслава Мрожека (“Серенада”). Нікадемович виступав на концертах, присвячених Словацькому та Шопену.

Нікодемович з донькою Малгожатою

У 1952 р. помер батько Анджея, а у 1959 р. не стало матері. Брати повернулись до Польщі. Радянська влада націоналізувала будинок Нікодемовичів лишивши родині Анджея лише одну квартиру за яку він платив оренду міській владі. Анджей не мігрував до Польщі, оскільки сподівався, що місто все рівно відійде до Польщі.  

Творчий шлях

У його ранніх творах помітні неоромантичні риси та впливи Олександра Скрябіна та Кароля Шимановського. У 1956 р. він брав участь у Міжнародному фестивалі сучасної музики “Варшавська осінь”. У 1958 р. він створив композицію “Шість маленьких етюдів для фортепіано”, яка засвідчила інтерес композитора до соноризму, додекафонії та нових напрямків у музичному мистецтві. Далі він створив цикл з чотирьох композицій – Sonorita per violino solo (1966 р., для скрипки), Sonorita per piano forte (1966 р., для фортепіано), Sonorita per violoncello (1970 р., для віолончелі),  Sonorita quasi una sonata per violino, violoncello e pianoforte (1971 р., для різних інструментів).

Однак через своє новаторство у музиці, Нікодемович зазнавав критики від радянської влади. У 1961 р. на Всесоюзному конкурсі композиторів, який проходив у Москві, Анджей отримав третю премію за поему для скрипки та фортепіано. У 1969-1968 рр. як композитор і піаніст співпрацював із Польським народним театром у Львові та режисером Збігнєвом Хшановським.

На перший погляд композиції Анджея Нікодемовича мають класичний характер і просту конструкція. Шукаючи нову мову вираження, він адаптував існуючі форми, використовуючи кольори, примхливість, створюючи драматизм і таємницю водночас. Історики музики стверджують, що у творах Нікодемовича можна було знайти глибокі релігійні мотиви, різні емоції, витончені звуки. У своєму темпі відомий композитор у багатьох речах наслідував Кароля Шимановича.

На узбіччі

У 1973 р. життя принесло Анджею нові випробування – чоловіка звільнили з консерваторії (із позбавленням права займатись викладацькою діяльністю), виключили з Спілки композитором. Формальним приводом таких дій комуністів стало те, що на Великдень комсомольський патруль затримав дітей композитора при виході з костелу. Насправді ж Анджей попал в опалу через свої релігійні та політичні переконання, небажання виконувати “вказівки зверху”..

Нікодемович працював коректором українського відділення Музфонду і давав приватні уроки. Серед його учнів були Алім Хакімович Батршин, Роман Коротін, Йосиф Тадлер, Альфред Шраєр та багато інших. Розуміючи, що у СРСР йому не вдасться працювати, Нікодемович вирішив емігрувати до Польщі.

У Любліні

У 1980 р. Нікодемович з родиною приїздить до Любліна. Спочатку до чоловіка ставились з пересторогою, зважаючи на його громадянство та радянський паспорт, однак змінювали свою думку після того як особисто ознайомились з композитором та його творчістю. Він викладав в університеті ім. Марії Кюрі-Склодовської та в Люблінському католицькому університеті. У 1980-1984 рр. працював викладачем ДМШ ім. Кароля Ліпінського, а в 1982-1992 рр. був диригентом хору у Вищій семінарії. Хвороба руки завадила йому продовжити кар’єру піаніста. З 1989 р. він був президентом Люблінського відділення Спілки польських композиторів, а також почесним президентом Фундації “Музика кресів”.

Анджей Нікодемович

У 1995 р. Анджей отримав звання професора музичного мистецтва. Радянського Союзу не існувало, однак композитор не наважився повернутись до рідного Львова. У 2003 р. Іван Павло ІІ нагородив його нагородою Pro Ecclesia et Pontifice. Того ж року композитор отримав звання “Professor honoris causa” Музичної Академії у Львові, орден “За інтелектуальну відвагу” від українського культурологічного часопису “Ï” та срібну медаль Gloria Artis за “Заслуги перед культурою”. У 2009 р. Нікодемович став почесним громадянином Любліна.

Нікодемович та один з його учнів

Мешкаючи у Любліні, Анджей продовжував створювати нові композиції, акцентуючи на сакральних творах. У 1984 р. з’явилась кантата для змішаного хору і органа “Ofiara Wieczorna”, у 1997 р. – шість медитацій для органу. Нікодемович створив цикли варіацій –  на тему Великодньої пісні “Христос встав із мертвих”, Ave Maris Stellа, на тему пісні “Хвала тобі, Господи”. Відомого композитора не стало у 2017 р. Поховали Нікодемовича у Любліні.

Comments

.,.,.,.