Вагомий внесок в українське театральне мистецтво зробив український актор та режисер Лесь Курбас. У його житті було чимало трагічних подій, хоча вони не завадили йому заснувати новаторський театр «Березіль» та збагатити українську культуру, інформує lviv-trend.in.ua.
Не всі знають, що Лесь Курбас жив із кулею в серці, яку вистрілив собі через нещасливе кохання. Водночас він все-таки загинув від іншої кулі. Про цікаві факти з біографії українського актора родом з Львівщини – читайте далі в матеріалі.
Дитинство Леся Курбаса та перше знайомство з театром
Лесь Курбас (або повне ім’я – Олександр-Зенон) народився у містечку Самбір, що на Львівщині. Його батьки також були акторами та працювали в театрі «Руська бесіда». Тому ще з малку Лесь знав основні принципи театрального мистецтва та бачив, що відбувається за лаштунками сцени.
Однак батьки зовсім не були в захваті, коли почули про бажання сина обрати таку ж саму професію. Оскільки родина часто була в скрутному фінансовому становищі, бо акторам платили мізерну заробітну плату. Тому батьки не хотіли такої ж самої важкої долі своєму синові.
Після закінчення Тернопільської гімназії, Лесь Курбас послухав батьків та вступив до Віденського університету на філософський факультет. Водночас він також навчався в драматичній школі при Віденській консерваторії. Однак про це його батьки не знали.
Відомо, що актор мав напруженні стосунки з сім’єю, з якою деякий час не спілкувався, бо хотів все-таки займатися театральною творчістю. Проте згодом батьки прийняли вибір свого сина.
Особисте життя Леся Курбаса: трагічне кохання та одруження
Сумною сторінкою у житті Леся Курбаса є перше кохання молодого актора. Перші кроки в акторській грі він зробив у театрі імені Гната Хоткевича, коли повернувся з навчання в університеті. Після цього грав у «Руській бесіді», де працювали його батьки.
Саме там він зустрів Катерину Рубчакову – талановиту акторку, яку подекуди назвали «галицькою Заньковецькою». Катерина грала багато ролей на одній сцені з Лесем Курбасом. Театральна постановка переросла у щось набагато більше в серці молодого актора.
Однак їм не судилося бути разом. Катерина Рубчакова була одружена та мала двох дітей з іншим актором. До слова, її чоловіком був Іван Рубчаковий – товариш та наставник Курбаса.
Юний актор деякий час тримав в таємниці пристрасні почуття у своєму серці, але коли зізнався, то не почув позитивної відповіді від Катерини. Жінка була віддана своєму чоловікові та сім’ї. Поза тим вона досить іронічно та несерйозно сприйняла зізнання Леся.
Така подія дуже ранила актора. Неможливість реалізувати свої почуття стало особистою драмою для Курбаса. Він наважився на смертельний вчинок – вистрілив собі в серце. Однак акторові «щастить» і куля не пошкодила його внутрішній орган, а застрягла неподалік у м’язі. Таким чином, усе своє життя він жив із кулею біля серця.
Іншим коханням Леся Курбаса стала молодша за нього на 13 років Валентина Читякова. Коли вони зустрілися, то дівчині було дев’ятнадцять років, а Лесеві – тридцять два.
Юна акторка тільки розпочинала свій театральний шлях в ролі балерини. Валентина була новим подихом теплих почуттів для Курбаса. Він став не тільки чоловіком, але й творчим наставником Валентини. Пара одружилася у 1919 році в Києві.
Дружина до кінця життя підтримувала Леся Курбаса. Коли його затримали, то носила посилки до харківської в’язниці. А в період заслання перебувала з матір’ю режисера та вірила в його повернення додому.
Театр «Березіль» та новаторські вистави
У 1916 році Лесь Курбас переїжджає до Києва та починає грати в театрі Миколи Садовського, який сам запрошує молодого актора. Тоді він також спробував себе в ролі режисера. Зокрема Курбас зібрав однодумців та організував «Молодий театр». Туди увійшли актори драматичної школи Миколи Лисенка.
Під час власних вистав режисер працює над трансформацією театрального мистецтва. Він прагне звільнити український театр від малоросійства та радянізації. Натомість започатковує новаторську модель театру. Таким стає відомий театр «Березіль», який було засновано в 1922 році в Києві.
Однією з перших вистав нового театру була за твором «Гайдамаки» Тараса Шевченка. Її Лесь Курбас поставив в 1924 році. Серед репертуару театру «Березіль» варто виділити такі вистави за творами як українських, так іноземних авторів: «Макбет», «Рур», «Диктатура», Джиммі Хіггінс», «Газ», «Місьє де Пурсуньяк», «Народження велетня», «Пролог», «Золоте черево» та інші. Постановки Курбаса вирізнялися особливою мовою тіла акторів, їх милозвучною дикцією та передання настрою героїв.
У 1926 році театр переїжджає до тогочасної столиці України – Харкова. Тут збирається чимале коло української інтелігенції, серед яких були Микола Хвильовий, Остап Вишня, Аркадій Любченко тощо.
Серед талановитого митців Лесь Курбас знайомиться з молодим письменником Миколою Кулішем. Режисерові сподобалися тексти автора, і він вирішив втілити їх на сцені театру «Березіль».
За свою діяльність він зміг поставити такі п’єси Миколи Куліша як: «97», «Мина Мазайло», «Маклена Граса», «Народний Малахій». Ці твори вирізняються глибокими філософськими сенсами та соціальною тематикою.
Особливою була театральна інтерпретація Леся Курбаса, який бачив кожен текст по-своєму. Він не боявся втілювати в життя свої найбільш неординарні ідеї. Інколи знайомі режисера жартували, що він може поставити майстерно в театрі навіть табличку множення.
Однак творчі експерименти справжнього мистецтва не сподобаються радянським критикам, які побачили у виставах щось недопустиме та нетипове для того часу. Адже Лесь Курбас у своїх виставах розкривав проблеми тогочасного українського суспільства.
Він намагався збагатити та розвинути українську культуру, тому не дотримувався радянських принципів для мистецтва. Через таку позицію режисера переслідувала тоталітарна влада, яка стежила за діяльністю талановитого митця.
Ув’язнення та загадкова смерть Леся Курбаса на засланні
У 1933 році режисера відсторонять від роботи в театрі «Березіль». Підставою для цього стане його «українська позиція». Після цього він переїхав до Москви щоб уникнути можливого арешту. Однак у 1934 році його заарештовують та відправляють до харківської в’язниці.
Під час слідства Леся Курбаса звинувачують у протиправній діяльності проти влади. Українського режисера засудили на п’ять років ув’язнення та заслання у віддаленні райони Росії. Спочатку він перебував на будівництві Біломорсько-Балтійського каналу, потім в таборі на Соловках.
У засланні режисер продовжував свою театральну діяльність та навіть ставив вистави. Це стало можливим коли його перевели на острів Анзе, однак постановки відбувалися під прискіпливим контролем влади. Поза тим Лесь Курбас до останнього мав надію, що зможе вийти на волю та відновити роботу в своєму театрі.
Однак у 1937 році режисера засудили до смерті. В той час радянська влада підписала указ, де мали розстріляти більше тисячі ув’язнених в Соловецькому таборі. Серед цього списку був і Лесь Курбас та його товариш Микола Куліш.
Існує декілька версій загибелі режисера. В одній з них зазначають, що представників української інтелігенції застрелили одночасно однією кулею. Інша – спочатку усіх ув’язнених били палицями по голові, а тоді скидали в яму, де кат вистрілював кожному в скроню.
