Іван Романовський – львівський камерний, естрадний і оперний співак

Його ім’я добре відоме в музичних колах. Камерний, естрадний та оперний співак Іван Романовський вплинув на вагомі музичні події Львова та творчі ініціативи українців. Ним захоплювалися не лише у Львові, а й у Варшаві, Познані, Катовіце, а його виконавську майстерність та артистизм називали «досконалим басом». Докладніше про життєвий і творчий шлях музиканта далі на lviv-trend.in.ua.

Якісний фаховий вишкіл

Майбутній співак народився 30 липня 1896 року в багатодітній родині (де саме – невідомо). Батько Івана був греко-католицьким священником у селі Дмитре, що на Львівщині. Мама походила з давнього роду священників Копистянських.

У 1914–15 роках Іван співав у гуртку в Празі, де були інші українці, наприклад композитор Василь Барвінський. Фахово спів Іван вивчав у Львівському музичному інституті, що був доволі прогресивним інноваційним приватним закладом. У 1921 році тут створили Оперну школу, де вокалісти могли відточити свою майстерність, співаючи у концертних костюмах на сцені зі всіма необхідними декораціями.

Український співацький гурток в Празі

Оперну школу очолював Вільгельм Флямм-Пломєнський – талановитий педагог і організатор, який раніше співав у львівському єврейському академічному хорі «Кінор», а потім навчав співу у Відні, Берліні, Буенос-Айресі. Вільгельм виховав цілу плеяду виконавців світового рівня.

Вільгельм Флямм-Пломєнський

Флямм-Пломєнський підготував кілька вистав у Великому міському театрі (Львівській опері) спеціально для вихованців Оперної школи. Усі ці вистави викликали бурхливі оплески та захват у публіки. У травні 1922 року учні цієї школи з допомогою режисера Станіслава Тарнавського підготували оперу-зингшпіль Моцарта «Чарівна флейта». Сценографією займався спеціально запрошений із Берліна режисер Максиміліан Моріс. Романовському доручили зіграти Зарастро. Опера отримала величезний попит на квитки. Подібний ажіотаж був і наприкінці липня, коли режисер Ловчинський поставив оперу «Фауст».

Навчаючись, Романовський брав участь у багатьох концертних подіях. Одними з них були програми «Вечорів української пісні», які організовувало «Міщанське братство» на сцені Народного дому.

Вдосконалювати свій спів на практиці Романовському та іншим юнакам дала змогу саме якісна освіта у Флям-Пломєнського. Після складеного іспиту в Оперній школі учнів зараховували в аспірантуру, що діяла при Спілці артистів польських сцен. Пізніше Романовський здав іспити ще до Варшавської консерваторії.

Гастрольне життя

У 1926–28 роках Іван був солістом оперного театру в Катовіце, у 1928–30-х – Познанського оперного театру. Про цей період його життя залишилося мало відомостей, однак тогочасна преса часто сповіщала про участь Романовського як соліста у програмах театрів.

У цей час активних виступів співак зустрів своє кохання – співачку з чудовим оксамитовим голосом Марію, яка потім довгий час співала у хорі Львівської опери. Вони разом прожили понад пів сторіччя і виховали племінницю, яка дуже рано стала сиротою.

Визнання у Львові

У 1930–49 роках сценічна діяльність Романовського була пов’язана з Львівським оперним театром, де співак виконував басові партії. Спершу у Львові він виступав як запрошений виконавець Познанського оперного театру. Львівська аудиторія була в захваті: спектаклі, в яких був задіяний Романовський, ставали справжніми шедеврами оперного репертуару.

Крім театральних виступів, музикант також виконував кантатно-ораторійні жанри. Наприклад, був солістом у операх «Засудження Фауста», «Парсіфаль», ораторії «Присяги Яна Казимира» тощо. Деякі концерти транслювали по радіо.

Тоді у Львові частим явищем театрального життя були оперні стаджіоне, тобто сезонні вистави, на які запрошували якихось зіркових солістів, щоразу – з новим складом трупи та новим репертуаром. Романовський взяв участь у операх «Сільська честь» П’єтро Масканьї та «Паяци» Руджеро Леонкавалло. Відбувалося це дійство в незвичайних умовах – на стадіоні патріотичного тіловиховного та руханкового товариства «Сокіл».

Також співака активно залучали до роботи в польській радіостанції у Львові Wesoła Lwowska Falа. Ця радіостанція подарувала львів’янам багато чудових гумористично-музичних програм. Диктори й виконавці-музиканти цих програм часто ще й давали виїзні концерти.

Міжвоєнний, воєнний та післявоєнний період

Між двома світовими війнами Романовський дуже активно долучався до музично-культурного життя українського суспільства, він був справжнім сином своєї держави. Зокрема, у Львові взяв участь у 1000-му показу опери «Запорожець за Дунаєм», де зіграв Карася. Гра абсолютно не перешкоджала Іванові виконувати співочі партії. Про цю оперу потім дуже позитивно відгукнулася львівська преса й самі містяни.

Співак часто виступав на концертах камерної музики, майстерно зіграв Виборного у п’єсі «Наталка-Полтавка», гастролював по Варшаві з чоловічим хором «Сурма» тощо.

Поїздка чоловічого хору «Сурма» до Варшави

У 1938 році співак Мирослав Антонович зініціював заснування на львівському радіо «Ансамблю солістів», у складі якого був Іван Романовський. Цей колектив виконував у прямих трансляціях українські музичні твори, давав концерти, долучався до літературно-музичних програм тощо.

Під час німецької окупації співак продовжував брати участь у численних оперних виставах. Вражає те, що трупи вистав, що тоді мали позначку «тільки для німців», формувалися дуже вибірково, однак ім’я Романовського фігурувало практично постійно. Це пояснюється насамперед його чудовими вокальними даними, а крім того, володінням декількома мовами, тож він міг легко співати в оригіналі.

Крім того, він належав до учасників вар’єте «Веселий Львів», де артист виконував народні жартівливі пісні та ще раз підкреслював свій високий музичний рівень.

6 лютого 1942 року в місті Лева відбувся великий благодійний концерт, що збирав кошти для військових. Програма концерту була унікальною, бо тоді виступило аж 6 відомих співаків. Долучився до благої справи і Романовський.

У цей складний період музикант продовжував тішити радіослухачів. У квітні 1942-го, коли відзначали 100-річчя від дня народження композитора, піаніста, диригента та педагога Миколи Лисенка, Романовський взяв участь у 7-ій програмі спеціальної серії радіотрансляцій. Крім того, в українській редакції діяв хор, яким орудував композитор, диригент і педагог Євген Козак.

Після війни при Львівській обласній філармонії діяли, попри заборони радянської влади, театр мініатюр (очолював актор і режисер Йосип Стадник), джазовий оркестр під орудою Фелікса Мухи, а також естрадний відділ з 25 музикантами. Серед цих 25 осіб був «Квартет Євгена» – чоловічий естрадний вокальний ансамбль під керівництвом Євгена Козака. Одним із чотирьох був Іван Романовський.

«Квартет Євгена»

Помер видатний співак 8 грудня 1983 року. Похований на Личаківському кладовищі, біля дружини. Він прожив яскраве життя, долучився до вагомих музичних подій Львова, здобув славу далеко за межами цього міста, був активним членом української громади. Віддано служив музичному мистецтву та своєму народові, став прикладом високого професіоналізму та артистизму, гідною опорою для власної сім’ї, а також взірцем доброти, таланту, гумору та мудрості для своїх нащадків.

Comments

.,.,.,.