Метри акапельного співу, музичні легенди України, живий оркестр, кришталеві голоси… Як тільки не величають чоловічий секстет зі Львова, що носить назву “Піккардійська терція”. Адже колектив насправді унікальний для української музичної культури. Легендарний спів “Піккардійців” а капела несе потужну енергетику і здатний замінити найрідкісніші музичні інструменти. За понад тридцять років вокальна формація завоювала безліч престижних українських та міжнародних нагород та підкорила серця мільйонів шанувальників по всьому світу, пише сайт lviv-trend.in.ua.
«Піккардійська Терція» – це відмінники акапельного співу, володарі Національної премії ім. Т. Шевченка, заслужені артисти України – Андрій Капраль, Володимир Якимець, Ярослав Нудик, Роман Турянин, Андрій Шавала та Богдан Богач. Кожен із учасників секстету вносить свою ноту у музичну формацію колективу. “Терція” – це живий оркестр, що творить музику добра, любові, гармонії, позитиву та вокальної краси. Їхня унікальність також у тому, що вони змогли поєднати майже непоєднуване: академічний спів та естрадну сцену, і здобули при цьому популярність.
Щодо назви колективу
Хто бодай раз чув виступ вокальної формації “Піккардійська терція”, не зможе забути цей ангельський спів ніколи. Піднесеність, радість, щастя піднімається в душі слухачів вже з перших секунд мелодійного акапелло. Тож назву колектив вибрав цілком влучну.
“Піккардійська терція” – це термін авторства знаменитого українського композитора Анатолія Кос-Анатольського. Він означає мажорний зворот у фіналі музичного твору. Проте львівські вокалісти внесли свою оригінальну зміну – подвоїли у визначенні літеру “К”, щоб їх не асоціювали з музичним терміном. Проте весь позитив від назви залишився.
Репертуар “Піккардійської терції”
За понад тридцять років творчої діяльності “Піккардійці” накопичили у своєму репертуарі понад чотири сотні музичних творів. У скарбницю музичної творчості України вокальна формація поклала п’ятнадцять різножанрових альбомів.
У репертуарі колективу є класичні твори («Коли розлучаються двоє» Генріха Гайне, «Ave Marija» Джакомо Качіні, «Неаполітанська пісня» та «Легенда» Петра Чайковського…), обробки народних пісень («А у полі річка», «Туман яром», «Горіла сосна», «Йшли корови», «Ой, Марічко», «Сумна я була»…), кавери на хіти відомих виконавців («Бітлів», Стінга, Елвіса Преслі, Queen…), а також уже легендарні власні пісні колективу, на яких виросло не одне покоління українців («Пустельник», «Берег ріки», «Нехай», «Сад ангельських пісень»…).
Проте кожен гурт має свою перлину, свою візитівку, свою легендарну композицію, яку шанувальними просять виконати знову і знову на кожнісінькому виступі. У “Терції” це, безперечно, «Старенький трамвай». Учасники гурту не можуть підрахувати, скільки разів вони виконували цю композицію за понад 30 років. “На всіх концертах, навіть якщо «Піккардійська Терція» цього не дуже хотіла і не планувала, то «Старенький трамвай» співала щоразу. Був період, коли ми місяць намагалися його не співати. Але нам це не вдалося. «На біс» все одно викликали на «Трамвай», – розповів художній керівник вокальної формації Володимир Якимець.
Критики зазначають, що композиції “Піккардійців” мають неймовірно потужну енергетику та приємно вирізняються на сцені музичною й вокальною досконалістю.
Колектив часто гастролює (Польща,Франція, Іспанія, Німеччина, США, Італія, Канада, Бельгія, Швейцарія, Сингапур), тож у музичному портфоліо “Терції” — твори 12 мовами світу. Проте 95 відсотків композицій все ж україномовні. Для львівських вокалістів питання мови є принциповим з моменту створення гурту. Вони впевнені, що артисти мусять пропагувати красу своєї рідної мови на вітчизняних сценах і за кордоном.
Творчий шлях колективу: від витоків до сучасності
Історія «Піккардійської терції» починається 24 вересня 1992 року. У стінах Львівського національного університету ім. І. Франка відбувся перший виступ унікального колективу. Хоча перші акапельні спроби хлопці робили у іншому складі – як дванадцятиголосий хор студентів Львівського державного музичного училища ім. С. Людкевича – шести хлопців і шести дівчат. Проте після місяця репетицій однокурсниці почали пропускати репетиції. Тож парубки довго не думаючи, почали співати без них, суто чоловічим складом.
До легендарної тепер «Піккардійської терції» увійшли лише Володимир Якимець, Андрій Капраль, Ярослав Нудик та Богдан Богач. Далі до квартету приєдналися Роман Турянин та Андрій Базиликут. Цікаво, що склад гурту за понад 30 років змінювався лише один раз: у 1996 році місце Андрія Базиликута зайняв його тезка Андрій Шавала.
Вже з першого виступу про унікальний секстет заговорили у Львові. Хлопці були незвичними та водночас несли стільки позитивної енергетики, яка з перших нот заворожувала слухачів. Тож популярність до вокальної формації прийшла за лічені роки.
У 1993 «Піккардійська терція» стає дипломантом фестивалю «Червона Рута». Наступного року львівських вокалістів визнають найкращими на музичному фестивалі «Доля», що проходив у Чернівцях.
Далі хлопці розуміють, що поєднувати творчість із організацією концертів їм важко, тож у 1994 “Піккардійці” підписали контракт з мистецьким об’єднанням «Дзиґа». Усі менеджерські питання “Терції” взяв на себе Роман Климовський.
У 1994-1995 рр. «Піккардійська терція» була учасником «Таврійських ігор». Також у 1995-му львівські виконавці завдяки пісні “Пустельник” виборюють Гран-прі телевізійного пісенного фестивалю «Мелодія».
Одним із найзнаковіших у історії “Піккардійців” став 1996. Адже саме цього року вийшов дебютний компакт-диск колективу «Сад ангельських пісень», саунд-продюсерами якого стали знакові персони у музичні індустрії – Руслана Лижичко, Олександр Ксенофонтов та Павло Грабовський. Окрім заслужених овацій на адресу платівки, окреме визнання здобув і дизайн обкладинки «Сад ангельських пісень», розроблений львівським художником Євгеном Равським. Експерти визнали цей альбом найкращим на той час в Україні.
Слава про унікальний чоловічий секстет досить швидко вийшла за межі України. У 2000 році Міжнародний фестиваль акапельного співу Vokal total у Мюнхені (Німеччина) запросив на виступ «Піккардійську терцію». І це була унікальна подія. Адже це вперше за час своєї діяльності німецького фестивалю його керівники запросили колектив зі Східної Європи. Український секстет настільки вразив мюнхенців, що вже через рік “Піккардійці” отримали друге запрошення на цей престижний фестиваль. І знову шквал овацій українським вокалістам від міжнародної публіки. Тож у 2008-му львівський колектив поїхав на Vokal total втретє.
«Піккардійська терція» мала виступи і у Польщі. Зокрема здобула чергове визнання на престижному польському фестивалі Top trendy у Сопоті.
Крім численних закордонних концертів, львівський секстет не забував тішити і вітчизняну публіку. Зокрема шанувальники згадують грандіозний концерт “Терції” з землячкою Русланою і легендарним американським гітаристом Ал Ді Меолою у супроводі симфонічного оркестру Leopolis у День незалежності України-2007.
У цьому ж 2007 році «Піккардійська терція» відсвяткувала свій день народження – «15 акапельних років» у Національному палаці «Україна». Ювілярів привітав тодішній Президент України Віктор Ющенко:
«Ціную ваш внесок у розвиток української культури, унікальну вокальну традицію та служіння благородній справі єднання суспільства навколо неповторного пісенного мистецтва – животворного джерела духовності нації».
Наче ще й не повноліття, але львівські вокалісти за цей час накопичили просто надзвичайний музичний здобуток. До 15-річного ювілею “Терція” випустила у світ понад 300 пісень у найрізноманітніших музичних стилях: поп, рок, класика, фольк, джаз, кантрі, духовна музика, рок-н-рол, блюз…
Наступного 2008 року “Піккардійська терція” отримала найпрестижнішу культурно-мистецьку нагороду – Національну премії України ім.Т. Шевченка. Секстет подякував за таке визнання ювілейним десятим альбомом «Етюди».
У 2010 р. вокальна формація випустила у світ свій перший DVD – із записом «живого» концерту у Львівській опері.
У 2014 року щемлива пісня “Гей, пливе кача…” у виконанні гурту “Піккардійська терція” прозвучала під час поховання Героїв Небесної сотні. Її назвали реквієм Майдану. Відтоді “Кача” стала символічною композицією прощання з Героями, які загинули в Україні під час українсько-російської війни.
8 листопада 2017 року вокалістам львівської формації “Піккардійська терція” – В. Якимцю, Я. Нудику, Р. Турянину, Б. Богачу, А. Капралю та А. Шавалі, з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва, Указом президента України присвоєно звання Заслужених артистів України.
З початком повномасштабної війни в Україні “Піккардійська терція” переспівала стрілецькі пісні. З новим звучанням та в нових непростих реаліях кровопролитної боротьби пісні із понад сторічною історією зазвучали неабияк актуально.
У червні 2020 року, коли весь світ потерпав від карантину, у Львові відбувся перший у місті автомобільний концерт. В умовах повного колапсу у сфері культури й розважальних подій першою на такий виступ наважилася вокальна формація «Піккардійська Терція». Місце проведення унікального концерту — дах парковки львівського супермаркету.
У 2022 році “Піккардійська Терція” відсвяткувала 30-річчя творчої діяльності. Була створена нова масштабна програма «Найкраще за 30 років», до якої увійшли легендарні та нові хіти виконавців.
Унікальною стала програма «Сад ангельських пісень» (2023 р.), яка об’єднала в собі всі найпозитивніші композиції виконані акапельним колективом впродовж свого творчого часу: «Старенький трамвай», «Шаляла», «Берег ріки», «Пустельник» та багато інших хітів “Піккардійців”. Із цією програмою “Терція” організувала невеликий тур містами України.
Життєві та творчі принципи
“Піккардійці” зізнаються, що своїм успіхом завдячують Богу, невпинній праці та своїм прихильникам, які стимулюють до подальших творчих звершень. Перед концертом кожен із учасників колективу промовляє молитву. У забобони не вірять, тому ніяких амулетів не носять.
Зізнаються, що без сварок не обходиться. Адже кожен із “Піккардійців” – творча індивідуальність, з власним досвідом і баченням. Проте поважають думки один одного. І свої суперечки за межі репетиційних залів не виносять. Перед виходом потискають один одному руки — і на сцену.
«Будь-який наш концерт — це насамперед зустріч з нашими прихильниками, яким радо даруємо вже знані всіма хіти та завжди готуємо нові прем’єри. А всі непорозуміння залишаємо за сценою”, – зазначають вокалісти.
“Піккардійці” вважають себе сім’єю. Навіть поза сценою ходять один до одного в гості, товаришують родинами.
“Ми всі практично разом живемо, – жартує Володимир Якимець. – На щастя, принаймні відпустки проводимо окремо, аби відпочити один від одного”.
А з початком війни вокальна формація активно допомагає армії, проводить благодійні виступи.
”Допомога армії – це дуже важливо. Адже ми завдячуємо усім захисникам, що можемо жити і творити в Україні. Нашими концертами хочемо передати віру в перемогу, добру енергетику, надихнутися та надихнути творчою атмосферою”, – наголошують учасники “Піккардійської терції”.
